21.01.2012 00:36
-
291
    
  1 | 1  
 © Каранда Галина

В душі моїй багато білих плям…

В душі моїй багато білих плям…

верлібр

В душі моїй 

Багато білих плям… 

Моя нога там також не ступала… 

Та у ній, – 

Оце я знаю точно, – 

Немає подвійного дна… 

Ви не знайдете його там, 

Навіть повивертавши навиворіт 

Всі чорні діри, 

Грубо залатані 

Білими нитками, 

У пошуках потаємних мотивів… 

А їх немає, 

Бо я просто  

Їх не люблю… 

Суть? – вона на поверхні. 

Яка вже є, вибачте. 

Іншої в мене немає. 

А потяги? – 

Я не люблю дорогу. 

І завжди трохи  

Подорожнім співчуваю. 

Хай береже їх Господь… 



Лубни, 20.01.12

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.01.2012 16:55  © ... => Оля Стасюк 

може й віхола... мете, мете...

 21.01.2012 16:54  © ... => Тетяна Чорновіл 

щодо оповідання... - гади вони! то в них кеби немає відчути зміст.
щодо верлібра... може, хтось зрозуміє... я не можу це пояснити.

 21.01.2012 13:39  Оля Стасюк 

А, може, то віхола?))

 21.01.2012 12:50  Сашко Новік 

у новікова можна було й не перепрошувати, тут же всі свої люди, так що біз пітань)))
а от дорогу я теж люблю

 21.01.2012 12:21  Тетяна Чорновіл => © 

Не можу оцінити верлібр, бо не розумію до кінця! Оповідання про навіювання "відтягнули" до наступної зими. І то попередили, що треба буде ще переробляти! ((((

 21.01.2012 10:37  Тарас Іванів 

Вибачення приймаються) Душа одна, без двійного дна - добре, а дорога... Без неї нема кардинальних змін... і не буде(

 21.01.2012 01:37  © ... 

)про всяк випадок прошу вибачення у Іваніва і Новікова за систематичне використання їхніх вдалих образів у своїх віршах. ну дуже мені подобаються оті зашиті білими нитками чорні діри!)