Бенкет Хижаків
Балада
Три фігури у білих,
ледь пожмаканих шатах,
Баронеси, графіня
у палаці старім,
Візерунки іржаві
на решітках, на гратах,
Та юнак непритомний
поміж мокрих цеглин.
Промінь Місяця тоне
в кришталевій карафі,
Вітер плаче і стогне
у гілках яворів,
Вітер стогне і плаче,
наче грають на арфі,
На пекельній на арфі,
крила злих кажанів.
"Зачекайте, красуні, -
голос Графа пронісся, -
Просівається світло -
повертайтесь до трун,
Тільки я біля тіла
на бенкет залишився,
Перші краплі-рубіни -
насолоди тайфун.
Баронеси, графіні -
ви мої диво-діти, -
зійде Сонце нещадне,
мертвий сон принесе,
Зачекає нас Місяць,
Місяць нас привітає,
Скарб найкращій у світі,
Кров-рубін - наше все!
Хлопчик спить і чекає,
нареченою марить,
Ми відпустимо Хлопця,
хай любов збереже,
Тільки Сонце вечірнє
заховається в хмарах,
Пийте дуже ощадно,
по краплині лише!"
