Скрипка
Плакала скрипка, кричала, волала,
Із серця виймаючи біль,
Ти їй оголився, вона сповідала,
В повітрі плив музики хміль.
В’їдався смичок у втомлені струни,
Торкався, здавалося, вен,
І ноти, магічні надломлені руни,
Складали одну із поем.
Я слухати вміла, тебе в скрипці чула,
Нестрачену ніжність душі,
Мелодія серце моє роздягнула,
Рідними стали чужі.
Скрипка сміялась, раділа, співала,
Кохання в ній наше жило.
Душу до хмар, до небес підіймала,
Даруючи грішній крило.