Ганна Коназюк Вічність
Жінка у Всесвіті.
Всесвіт у лоні.
Мукою, поштовхом, болем...
В долоні.
Нове життя.
Початок людини.
Поглядом, подихом, криком
Дитини.
Ти провідниця
У потязі вічності.
Статус просяклий нутром
Канонічності.
Жінка у Всесвіті.
Всесвіт у лоні.
Три вісімсот -
У долоні...
Київ, 12.02.2019
13.02.2019 09:12 Тетяна Белімова => © |
 Анечко, нема слів... Вірш проймає з першого рядочка - і змістом, і формою. Написаний у таку особливу для мене дату))) Дякую за Твої слова і натхнення! |
12.02.2019 20:15 Каранда Галина => © |
 О, то так!) І за цей всесвіт ми перед усією вічністю відповідаємо. У мене досвіду втричі менше, але відчуття безмежного щастя і вселенської відповідальності незабутнє. |
12.02.2019 20:02 Алла Мейта => © |
 Уся філософія призначення жінки (і як матері, і поета) - на одному диханні! |
12.02.2019 19:23 Аліна Чиж => © |
 "Три вісімсот у долоні" - це найкраща метафора, яку мені доводилося чути! Дуже жіноча і жіночна лірика!?? |