Хто ти?
з рубрики / циклу «Про мою Україну»
Ти не плАчеш-це не Твоя Країна,
не Твої поля- полини.
Не Твоя земля і мова її чужинна...
хто Ти?
Не знаєш її дороги, не чУєш Душу,
тут твОго нічого нема?
Чужого назносив, настягував й кажеш:
-О, це вона!
Обпутав чужими піснями серце,
в мозок - чужі слова,
на руки-кайданки, на ноги-гирі...
-О, це вона!
Іде- спотикається Наша Країна,
Їй в спину- ще й тумака,
упала, піднятися вже не сила....
-Ха!Це вона?
Тобі я не можу ніяк пояснити,
не зможу... не пояснить,
Бо ж, коли вмієш Її любити,
то, дуже просто любить!
Коли стискається, десь між ребер,
за кожен її крок,
коли радість, нестримна радість,
з малесеньких перемог.
Коли віриш, найменшим шансам,
інколи, навіть, в дива,
коли страшно бачити все це,
коли іде сама...
Коли повз натовп людей оголтілих,
удар, ще удар, ще!
Їм не така- крива, не красива,
сиплять каміння - дощем.
Дивися, як плечі її опустились,
сиве пасмО в 26,
дивися- це ТвОя Країна...
Наша...
Дивись!
Знов піднялася, встала,
кволо, але вперед,
під свою музику, мову, віру
в самісінький натовп йде.
І Я, піду з нею, не страшно зОвсім,
долатиму крок, ще крок.
Вірю... вірю у неї вперто.
Пройдемо! З нами Бог!
Чуєш, не хочу іншу країну,
не маю куди звернути,
я з нею, прикрию спину,
а, Ти?
Даси Їй шанс бути?
30.03.2019 р.
