Сон
Не судіть строго, мій перший вірш:)
Коли проснешся, пожалієш
Що не забрав з собою сон
Що залишитися не вмієш
Чи хоч залишити свій клон.
Віддав би все за ту хвилину,
Щоб затриматися там
Хотів би спати і не знати
Що живеш не тим життям.
І так не хочеш просинатись
І вірити в своє буття
Що починаєш сподіватись
На реальність свого сна.
Універ, перша пара:),