Разом з останнім віршем
Ти пішов
З душі моєї.
Навіки.
Лиш в спогадах
Яскраві крихти
і в серці,
у малій, таємній скринці ...
І ти пішов. З дощем холодним
Десь поза містом,
І з грозою в серці.
Така вже доля, як і сталось.
Разом із віршем таємничим,
який лиш чули двоє:
автор і одна людина,
яка всю правду знає.
Колись, як пройде час - Озвучу.
А поки - забуття.
