31.05.2019 13:47
for all
29 views
rating 5 | 1 users
 © Ірина Руденко

Квітень приходить


Квітень приходить, народжується з імли -

Спить змерзле місто, Поділ та Вали, 

Огортаються у сутінки й кроки пітьми

Перші незрозумілі натяки чужої весни.


Вона роздивляється місто заново, нібе чуже, 

Двори його дивної дикої забудови.

А сонце вже майже тепле, і майже не зле, 

А небо таке пронизливе і бадьоре.


І життя ніби продовжується, ранки усі настають, 

О сьомій лунає дзвінок, мимоволі встаєш.

Кава із печивом, по вихідним - приборкана лють

Дає сили на щось серйозніше. Далі меж


Простягається тільки твоя самота, 

Коли немає кому приносити сніданок простий, 

Коли немає кого гукати з кухні, чи вже пора, 

Чи зварити йому борщ із м`ясом чи суп пісний?


Відлуння сягає меж, не повертаючись. Де той край, 

Куди долунають твої опівночні крики, 

Замішані на сльозах про незнайдений рай, 

Про вистигнулі обійми, як обойми відбиті?


Вона засинає - і спускається по тонкому віконному склу

Янгол її охоронець, так часто подовгу відсутній.

Дмухає на долоні затерплі, черкає в записнику, 

Зітхає важко - в підхоплює її на турботливі руки.

Київ, 


Ірина Руденко цікавиться


Публікації: Ірина Руденко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.06.2019 08:15  Іцхак Скородінский => © 

Дійсно це все...