Важенний гніт, не можна йти –
Вперед, народе мій!
Нехай біснуються кати –
Ти вільний, зрозумій.
ВОНИ неволять і товчуть:
«Століттями РОБИ»…
Але з полону ми втікли –
Заради боротьби.
Борися, люде… Добре знай:
Господарі твої –
То НЕлюди… Тож поспішай,
Щодень ідуть бої.
На фронті східному – без змін
П’ЯТЬ РОКІВ. Ні, не днів!
Е.В.Р.О.П.А. кличе нас: «Кам ін…»,
А ти – ШІСТЬ ДНІВ НЕ ЇВ.
Стоїш мерзенним жебраком
І – сльози на очах…
Вже досить бути батраком,
Нехай горить свіча!
Хтось творить цей розгардіяш,
Призвів тебе до мук? –
Бере Всемилостивіший наш
Криваву жертву з рук.
Розсудить нині Він всіх,
І то – не за хабар…
Народе, йди – крізь вражий сміх,
Скидай страшний тягар!
