Почуття навколiшках
Квiтку, обiрвану, що лишив бiля скла -
Пiднятися пальцями змушую.
Ранкова роса з пелюсткiв вiдiйшла
На вiях пилюку пострушую.
Розтанув твiй слiд, як примара в снiгу,
Квiтневим теплом стежка вкрилася.
Я пролiсок нiжно в руках збережу,
Пiд ковдрою разом зiгрiюся.
Навколiшки стали тонкi почуття,
Пробiглися стелею пьяними.
I дивляться в небо, неначе дитя,
Щоб бути тобою коханою...
