Біженка з Донецька

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

Містом, де плаче каміння,

Вона його називала…

Досі тут рвуться снаряди,

Околиці – під вогнем!

А в центрі – гуляють люди,

Матусі з дітьми у візочках…

Фантасмагорія лиха

Застигла в їхніх очах.

Фантасмагорія к р и в д и,

Що нині в світі панує…

Фантасмагорія страху,

Що знищує білий СВІТ.

Розбомбили життя – і годі

Сподіватись на милість Звіра…

Він лютішає з кожним ранком,

А надвечір – жадає крові!

Що не день, то нова «перемога»,

Хтось загинув знову на «фронті»…

Але ф р о н т – коли наступають,

Не сидять роками в окопах.

Кожний крок твій тепер – під прицілом,

Кожен рух занотовують пильно…

Ти звикаєш жити в тривозі,

Забуваючи про ЖИТТЯ.