26.06.2011 16:23
-
358 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Оля Стасюк

Ніч у місті

Така безсила, така тиха ніч. 

Така, як шовк маленьких шовкопрядів. 

Вона торкає пожовтілих віч 

Ліхтариків, задимлених від чаду. 

Подільську трубку курять труби міст, 

Прикурюють від чорного хімпрому. 

А ніч все лине, наче аметист, 

Недовіряючи уже нікому. 

Холодний сон вже смокче й Петербург, 

І сфінкси сплять над річкою у мріях… 

З старих книжок спартанський цар Лікург 

Підпалить книгу влади і надії… 

Бо Спарта теж розсипалась, як всі, 

Не врятували влада і закони… 

І тільки ніч на зорянім крилі 

Листки гортає на старім пероні. 

Прикурював холодний день від міст, 

Які так само впали і згоріли. 

А ніч, бездонна, наче аметист, 

Жила. І з нею інші міста жили. 

Ти знаєш, шовкопряди ще прядуть 

Її крило, задимлене хімпромом. 

А ліхтарі замучено сопуть, 

Кожен – біля свого старого дому. 

А труби, труби… Все ще дише дим, 

І небо мучиться від нікотину… 

А ніч все плине золотом під ним, 

Крилом шовковим, чистим і невпинним. 

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 28.06.2011 21:26  © ... 

Дякую. Саме такою є атмосфера ночі.

 26.06.2011 16:38  Толік Панасюк => © 

Аметист на шовковому простирадлі. Гарно.