Алфавіт
з рубрики / циклу «Експромт. Спіраль на крилах музи»
А в лісі – тихо. Тихо і спокійно.
Білка не скаче, сойка не кричить.
Велика райдуга спалахує постійно,
Гарною стежкою у небі мерехтить.
Де ліс дубовий, за ярком, все чути
Елегію весняних почуттів.
Єнот сумчастий у ріці розкутій
Жовтець полоще з молодих полів.
Зима так швидко не здавалась, звісно,
лИстки морозила, і гілля молоде.
Іволга довго не співала пісню,
Їжак не кидав сховище своє,
Йорж довго бився об весняну кригу,
Коли раптово надійшла… весна.
Легка, здавалось, коротесенька відлига
Мурах збудила, трави підняла,
Нектаром напоїла бджіл весняних,
От тільки в лісі ще лишився сніг.
Почали ж пагони зелені кропив’яні,
Рости – він тихо джерельцем побіг.
Струмок в струмок вливалися постійно,
Терпкий чебречний дух всіх полонив.
У лісі грабовому, де завжди спокійно,
Фіалковий чарівний кущ розцвів.
Хрущі гули над яблуневим цвітом,
Цвіли рожево вишні у саду.
Черешні у чеканні довгім літа
Шуміли з бджолами і сипали кору.
Щавлем зеленим грядочки яснились,
лЬон синім сяйвом біля жита цвів.
Юрмилися метелики, маки світились,
Ягідний дух приваблював джмелів.
А в лісі – тихо. Тихо і спокійно.
Легкий туман. І запах ялівця.
Фонтан фіалок струменить постійно
А поміж – анемона лісова.
Вітерець дме. А берести шепочуть.
Іволгу чути. Й шелест почуттів.
Терпкий чебречний запах нюх лоскоче, наповнений весняних відчуттів.
