26.12.2019 18:57
лише 18+
259
    
  4 | 4  
 © Надія Крайнюк

Люда

Люда

18+

У вагоні електрички тепло. Пасажирів було небагато. Я зручно вмостилася на сидінні і під монотонний перестук коліс навіть почала дрімати. Раптом у купе поруч почула дуже знайомий голос.

Повернувши голову, побачила молоду дівчину років двадцяти. Уважно придивилася до неї. Сумніву не було! Це – Люда! Мені здалося, що я перемістилася в часі і опинилася в своїй далекій юності!


Я бачила перед собою свою подругу Люду, такою ж молодою, як і двадцять два роки тому. Просто, як у романі Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея». Я не вірила своїм очам! Круглолиця, з великими синіми очима, з світлим хвилястим волоссям і… з ямочкою на підборідді! Ще й голос! То був, без сумніву, її голос!


Далека, безтурботна юність… Ми з Людою були нерозлийвода. На роботу, з роботи, на вулицю – завжди разом. У неї не було від мене жодних таємниць. Та, все ж, виявилося, що одну подію, яка відбулася в її житті, вона приховала. Їй дуже подобався хлопець на прізвисько «Італієць». Його мама вийшла заміж за італійця, але через деякий час розлучилася і повернулася на Батьківщину з двома синами.


В старшого з них, «італійця», і була закохана Люда.

Так от, одного разу, Люда попросила мене, щоб я поїхала з нею в Харків, в одній важливій справі. Я не стала запитувати, для чого і погодилася їй допомогти. А вже по дорозі вона мені зізналася, що вагітна від «італійця» і їде робити аборт. Оце так новина!

У мене перехопило дихання: — Як – аборт? Коли це ви встигли?

Вона ніяково посміхнулася: — Та ось так, встигли… Так вийшло, сама не знаю, як.

 

— Так одружіться!!! Вам же нічого не заважає! Ви вже цілком дорослі і маєте право на сім’ю!

Вона помовчала трохи: — Якби ти знала, як я його люблю! Коли він почув, що у мене буде дитина, сказав, що одружуватися зі мною не збирається. І, взагалі, у нього є інша дівчина…

— Ти знала про дівчину?

— Так. Але люблю я його і все. Була така хвилина слабкості. Подумала, що зможу його утримати біля себе. Та не вийшло…

— Оце так!!!

Знаємо ми, що в такий спосіб дівчата дійсно намагаються утримати біля себе своїх коханих. Чи варто?


Приїхали ми. Треба було ще від трамвайної зупинки йти хвилин десять. Знайшли потрібний будинок у приватному секторі. Я не заходила до приміщення. Присіла на лаві, що стояла біля двору. Мабуть, на тій лаві багато сиділи таких, як я, чекаючи своїх подруг.


Через деякий час вийшла Люда, бліда, як полотно. Жінка йшла поруч, підтримуючи її. Наказала бути обережною. Останні слова, які ми від неї почули: — Не переймайся. Діти у тебе будуть. Я зробила все акуратно. Добре, що строк невеликий.


Скільки Люда заплатила тій жінці, я не знаю. Не запитувала.

Після цього наші шляхи розійшлися. Я вступила до вищого навчального закладу і Люду більше ніколи не бачила. Як склалося її життя, я не знала. І ось така цікава зустріч.


Я оговталась, розуміючи, що ця дівчина — її донька, як дві краплини води схожа на свою матір.

Не втрималася, звернулася до дівчини: — Скажи, будь ласка, твою маму звати Люда? Люда Панкова.

Вона здивувалася: — Так! Ви її знаєте?

— Ще б не знати! — подумала я, але нічого не сказала. Ти дуже схожа на неї. Мені здалося, що ти — це вона сама.

Дівчина засміялась. Виявилося, що окрім неї в сім’ї є ще менший брат, якого назвали Михайлом. Так звали «Італійця»…

— Мама працює, тільки дуже хворіє.


Я відрекомендувалась і попросила передати від мене вітання.


14. 01. 2017 рік

Фото з інтернету



Смт Шевченкове, 14. 01. 2017 рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.12.2019 08:36  Тетяна Белімова => © 

Життя... І життєва історія, у чомусь зворушлива, у чомусь повчальна. Якби ж можна було навчитися на чужих помилках (((((

 26.12.2019 20:25  Борис Костинський => © 

Цікава історія! Життя наповнене всілякими колізіями... В ті часи в СРСР не було ніякої контрацепції, окрім жахливих за якістю кондомів, - звідти стільки трагедій та скалічених доль. Але тепер в Україні вже абсолютною нормою стали громадянські шлюби, коли пари можуть жити роками, не обтяжуючи себе якимись жорсткими зобов`язаннями. Дівчата/жіночки приймають пігулки проти вагітності, користуються всякими іншими засобами і аборти стали вже ознакою повного невігластва або дурості. Але за СРСР я особисто був присутнім на лекції лікарки-гінеколога, котра вчила аудиторію, що аборти в сто разів кращі за усю іншу контрацепцію. Я про це, як анекдот, розказував гінекологу моєї жінки в США. Пан лікар не міг повірити, що таке могло бути сказаним фахівцем в гінекології. Медицина на радянській периферії, фактично, знаходилася на рівні 19-го століття. Адепти Совка добряче забули про факт, що сучасна медична допомога в СРСР була доступна тільки партійно-господарській еліті, а пролетарі та колгоспники лікувалися в жахливих умовах і не мали навіть уяви про сучасні ліки та медапаратуру. Я, коли згадую оте усе, то стаю просто скаженим. Стріляв би! Чесно кажу.