Думки
з рубрики / циклу «PROZORA»
Вночі мені хотілось трохи світла,
А вдень хотілось,може, трохи тиші.
Можливо, з кимось трохи не привітна,
Проте виною тому одинокі тижні.
Тобі здається, що занадто груба,
Що я холодна, зовсім без душі.
Та у моєму спокої вся згуба...
Одне для одного, немовби то чужі.
Для інших я занадто щира
І серце вкрай без захисту м`яке.
Що провідною думкою є віра,
Хоча для мене то поняття зарізке.
Для когось я дурна і легковажна,
Для других егоїстка без підстав .
Та в своїх поглядах лишилась я відважна,
Бо пам`ятаю про бої між теплих трав.
Ти все говориш мені будувати:
"А на старому не збудуєш дім".
Та,мила моя, мені ліпше знати -
Не буде в мене дому в світі цім.
Та й як би ти не намагалась,
Я пам`ятаю більше. пам`ятаю все.
Образа літ колишніх обізвалась,
Не боячись дивитись у лице.
Я все згадала,навіть трохи більше.
Як була безнадійна та слабка.
Та тільки зараз бачу я ясніше,
Що я для тебе стала геть чужа...
Київ, 14.01.2020