01.02.2020 22:55
З дозволу батьків18+
26 views
Rating 5 | 3 users
 © Надія Крайнюк

Скажіть мені правду

У розкладі Лідії Петрівни було «вікно». Планувала перевірити зошити. Але вирішила переглянути підготовлені таблиці, перевірити роботу кадропроектора «Пеленг», кіноапарата «Україна». Переконалась, що заправлена саме та стрічка, яка необхідна завтра для відкритого уроку. Слайди вже підібрані і вставлені в магазин. Перед уроками вона завжди перевіряла всю підготовлену наочність, а перед відкритим уроком – тим паче. Урок в шостому класі. Тема: «Фотосинтез». Складність уроку полягала не стільки у матеріалі, який вивчався, скільки в методиці проведення уроку. Але, не зважаючи на це, вона любила цю тему. Діти із задоволенням і успішно засвоювали навчальний матеріал. Урок буде тільки завтра, а вона вже хвилювалась: «Як все пройде?». На уроці буде багато вчителів і методистів.

Починалась велика перерва. У двері постукали. Ввійшла Ліза, дівчинка з її класу. Лідія Петрівна ще вранці побачила, что Ліза чимось засмучена. Ця восьмикласниця була справжньою красунею: великі волошкові очі виділялись на її личку з правильними рисами обличчя, рівний носик, красива лінія губ, тоненькі, наче намальовані, брови, класичний овал обличчя і ніжно-матова шкіра. Чудова постава, красива хода, вишукані манери… Все це свідчило про її аристократичне, якщо можна так висловитися, походження.

Ліза дуже добре навчалася. Вона була талановитою – гарно співала і танцювала. Окрім того, вона мала неабиякі організаторські здібності.

— Лізо, у тебе щось трапилося?

Але дівчина, опустивши голову, мовчала. У повітрі повисла напружена тиша. Лідія Петрівна навіть розгубилась:

— Лізо, ти не захворіла?

— Дівчинка підвела голову. Два струмочки сліз стікали по її милому личку.

— Лідіє Петрівно! Скажіть, будь ласка, у мене батьки рідні чи ні? Скажіть мені, будь ласка!

Запитання пролунало, як грім серед ясного неба. Наставниця дружила з Світланою, мамою Лізи. Вона добре знала історію цієї сім’ї. Світлана рано залишилась вдовою. Її перший чоловік загинув разом із своїм другом в страшній автомобільній катастрофі. Вишла заміж за вдівця Іллю Івановича. Працювала закрійницею в ательє. Ілля був начальником будівельної організації. Від першого шлюбу у Світлани дітей не було. А у Іллі Івановича після смерті дружини залишилась на руках півторарічна донька. Можна сказати, що ніхто не знав про те, що ця дівчинка — прийомна дочка. Ілля та його дружина дуже довго чекали цю дитинку (своїх дітей у них не було). Її біологічні батьки були освіченими, інтелігентними людьми. Загинули в авіакатастрофі. Дитину помістили в «Будинок малятка».І, нарешті, їм повідомили, що є дівчинка з чудовим родоводом. Маленьку дитинку удочерили. Та, на жаль, прийомна мама невдовзі померла. Третьою її мамою стала Світлана.

Світлана та Ілля дуже любили цю дівчинку. Завжди акуратно заплетені коси, дорогий і модний одяг. Ні в чому вони їй не відмовляли. І не зважаючи на це, Ліза не була егоїсткою. Вона була вихованою, люблячою донькою. І раптом ось таке… Лідія Петрівна відчула себе загнаною в куток. Цій дівчинці треба було щось відповідати на її запитання.

— Лізонька, дівчинко моя! Хто це тобі таке сказав?

І раптом відбулося неочікуване. Ліза впала на коліна перед своєю наставницею, обхопила руками її ноги, притулилась до них і, ридаючи, почала просити:

— Лідіє Петрівно, дорогенька моя! Відчуваю, що Ви знаєте! Тільки Ви знаєте всю правду! Скажіть мені, будь ласка! Рідні вони мені чи ні?

— Лізо, чому у тебе з’явилась така думка? Вони ображають тебе? Не люблять?

— Ні! Ні! Не в цьому справа! Я хочу знати, хто мої справжні, біологічні батьки!

Вона присіла біля Лізи, обняла, притиснула до своїх грудей, наче маленьку дитинку. Деякий час мовчали. Потім жінка підвелася разом дівчиною і вони присіли біля столу . Лідія Петрівна взяла Лізу за руки:

— Лізо, послухай мене уважно. Ти вже доросла і повинна розуміти, що на світі багато недобрих людей, які заздрять іншим, успішним людям. Вони намагаються посіяти ворожнечу між людьми. Особливо в щасливих сім’ях, де панує лад і спокій. Твої тато і мама віддають тобі все, вони готові захистити тебе, навіть ціною власного життя. Згадай, коли ти хворіла, твій тато віддав свою кров, щоб врятувати тебе. Як же ти могла повірити цій брехні? Значить так. Ти у мене нічого не запитувала, я нічого не чула. Тепер заспокойся, випий водички. Ось, тримай яблуко з мого власного садка.

— Дякую! І у нас є такі точно… Пробачте мені… Я піду.

Ліза вийшла. Лідія Петрівна полегшено зітхнула і подумала:

— Це ж кому прийшло в голову сказати дівчинці, що в неї прийомні батьки? Якою треба бути жорстокою людиною! Для чого?

Эпілог

Пройшло багато років. Ні Світлана, ні Ілля так нічого і не взнали про цю історію. Недавно Ілля помер… Ліза дуже плакала за батьком...

У неї вже давно є сім’я, але вона часто приходить до своєї мами…

28. 10. 2014 рік

Картинка з інтернету

  • Увага! Не забудьте ...





Смт Шевченкове 28. 10. 2014 рік



Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.02.2020 09:13  © ... => Тетяна Ільніцька 

Я спробувала уявно опинитися в цій ситуації. І мені стало страшно, якби це було насправді. Мабуть, я не пережила б такого. Хоч і заспокоїла її наставниця, та все одно душевна рівновага дівчинки була порушена.  Її прийомна мама вже померла. Чи сказала вона їй правду, я не знаю. Знаю одне, що цей тягар висітиме в  душі  дівчини все життя. 

Дякую Вам , пані Тетяно, за коментар і за "улюблені". Нехай Ваша життєва дорога стелиться рушничком щастя і добра. 

 04.02.2020 08:42  Тетяна Ільніцька => © 

Яка страшна людською жорстокістю історія ((((( На жаль, такі ситуації відбуваються щодня -- з більшим чи меншим масштабом. Колись чула подібну історію від дорослої дівчини, яка також була напівсиротою: їй "добрі" сусіди в 12 років повідомили, що в неї нерідна мама((( Важко собі навіть уявити, що може пережити дитина в такій ситуації ((( 

 02.02.2020 16:23  © ... => Борис Костинський 

Дякую, Борю. Ця дівчинка теж не була схожа на прийомних батьків. Зовсім. Думаю, що у неї самої закралася думка про те, що батьки у неї нерідні. Адже серце все одно підкаже. Складна річ життя.  

 02.02.2020 15:47  Борис Костинський => © 

Абсолютно життєво! В нас в Острі була така сама історія. Дівчинка була від зальотної казашки, а вдочерило її єврейське подружжя. Дівчинка виросла схожою на гулящу мати - по східному красивою та розбещеною, але єврейське виховання далося взнаки - вона добре вчилася та стала вчителькою. А казати їй про те, що її батьки - не рідні, не було потреби, бо вона на них не була схожа ні в чому. 

Публікації автора Надія Крайнюк

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше