
«Барвінок» — Патріотичний вірш
© Ольга КалинаВірш наповнений особистими переживаннями і почуттями автора до рідного краю, рідної домівки і втрати близької людини.
Вірш наповнений особистими переживаннями і почуттями автора до рідного краю, рідної домівки і втрати близької людини.
В кожного є знайомі чи родичі хто проходить щоденно через подібні емоційні траншеї.
Напевно найкращі спогади з дитинства пов`язані з бабусею, її будинком, її повчаннями та порадами, її безперервним бажанням нагодувати.
У розкладі Лідії Петрівни було «вікно». Планувала перевірити зошити. Але вирішила переглянути підготовлені таблиці, перевірити роботу кадропроектора «Пеленг», кіноапарата «Україна». Переконалась, що...
Шкільний твір на тему: Моя бабуся – найкраща. Опис бабусі Катерини – вчительки англійської мови.
Вдивляюсь в обличчя.
В світлини старі і нові.
В пожовклі крихкі й чорно-білі зернисті та глянцеві.
Люлі, леле, люлі!
У саду зозулі
Та стали кувати,
Дитя колисати.
У сусідського Андрійка
У кишені дві копійки.
Він мерщій біжить в крамницю,
До великої полиці.
Де твій пуп в землі заритий
Мимо волі хочеш жити.
Бо Мала там Батьківщина
Де в землі твоє коріння.
Мир – "продажно-подоходный" –
Зеленеет, как трава...
Пацаны из подворотни
Правят им. Гуляй, братва!
Веселись, что станет силы:
Танки путинские – в ряд...
Под Ростовом чьи-то виллы
Защищай, простой солдат!
Скоро я при світлі свічки
В опівденній тьмі
Прикладу твій лист до пічки
З інею в письмі.
Моя мила захворіла,
Киселику захотіла:
Афганська родина - це монолітний підрозділ спеціального призначення, де чітко розподілено ролі всіх учасників, і кожен беззаперечно слідує ним, розуміючи, що від нього залежить життя всього підрозділу. Беззаперечне лідерство глави сім`ї та повне підкорення жінок чоловікам.
ДовгождАнний і бажАнний,
Що Бог з мамою послав
В його славі осіЯнний
Вже п’ять років Богуслав.
Як варто іноді межу не перетнути,
І дітям батька зберегти, і діда внукам;
У метрономі днів приречено-зухвалих
Любові сяйва не зректись на перевалах...
Знают все, у нашей внучки –
Золотые чудо-ручки!
Наливает в чашки чай,
Рад за внучку попугай.
Олена щоразу йде вулицею повз ченця, який стоїть біля монастирських воріт. Він роздає листівки релігійного змісту, в яких закликає мирян до покори і благочестя. Щоразу Олена перемовляється з ним – про політику, про церкву… Минулого літа було дуже спекотно, але на ченцеві, як завжди, була довга чорна ряса, вицвіла на сонці, і маленька шапочка. Він якось пожартував: «На пляж піду…»
Злітає танок а чи пісня роздається
На радість, посмішку, на співчуття,
Добром й любов’ю в діях відгукнеться
І спілкуванням повниться життя.
Це в місті наступає ранок.
Що ж – до наступних сновидінь.
Хто прийшов в тяжку хвилину, треба пам`ятати.
Добрі справи, добрі вчинки не слід забувати.
На зелених пагорбах над Інгульцем стоїть велике село - Родевичі. Рая, в найкращому своєму платті і фаті виходить з двору. Вона прямує до статного високого хлопця, який недавно повернувся зі служби у флоті...
Ти чуєш, цей шалений бряскіт сталі?
Сліпучий блиск нагострених мечів.
Сьогодні, в бій, зібралися повсталі,
Щоб зупинить чужинців-ворогів.
Іноді мене запитують: «Чому ти так любиш Україну»? «Тому що вона любить мене»!
В серці роду, калиновим вереснем,
Там веселка торкнулась землі.
І червоними, жовтими листтями,
Прикрашали доми солов`ї.
Життя продовжується! Воно триває в наших дітях та внуках, вони здійснять наші мрії...
Сонце гинуло. Його останні промені купались в червоному зареві неба і відступали під натиском нічної синевирі кудись далеко за горизонт.
Я, малий та безтурботний, лежу посеред скошеної трави, на широкому ледве крутому пагорбі. Десь там, за такими ж пагорбами, видніються згасаючі вогнища, залишені людьми після тяжкої праці; від них повітря пропахло гірким димом. Раз за разом його перебивають інші запахи – запах трави та запах ночі, поки що ледве помітний і мимовільний.
Дерев’яні солодатики стали цілком живими, а інколи й ні, побратимами, в «козаків-розбійників» вже не пограєш, тільки в «війну», правда ця гра вже зовсім набридла, замість халабуд на дереві тепер реальні окопи, а рогатка вже давно стала вогнепальною.
Компроміс якийсь шукали ввечір тато й мати.
Доню теж ото цікавить. Стала їх питати.
Батько втупився в комп’ютер, мама – в телефона.
- Це як рішення приймати. Домовлятись можна.
Якось чув – життя рятують кіт або собака.
А мене спасла від лиха моя рідна шапка.
Посидів добряче в кума на зимові свята,
Серед ночі ледве теплий ліз додому спати.
Хто родився й охрестився -
Став щасливим й збагатився
В Новоріччя та Різдва
Й так відразу в раза два!