"Нічний туман повзе крізь темінь..."

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

Нічний туман

Повзе крізь темінь...

Сплива і Час -

Тугий мов ремінь.

Зникає звична

Далечінь...

Змією в серці -

Чорна тінь.

Не видно

Обрисів Дніпрових,

Вогнів - далеких, вечорових...

Натягуються

Нерви-жили:

"Сиди - не диш,

Тут - не до жиру!"

Вороняча кружляє

Зграя,

Од болю

Серце завмирає.

Надії марні... Сподівнання...

Коли вже ранок,

Те світання?

Коли пробудимось,

Прозрієм -

І збудеться одвічна

Мрія?

І стане світ земний

Красою...

І врешті станемо

Собою.

Народиться

Нова Душа!

За нею - сонце,

Мов лоша...

За нею -

Місяць...

Чисті зорі...

Усе - при ній...

Не буде горя.