06.07.2011 00:59
-
217 views
    
rating 4 | 2 usr.
 © Оля Стасюк

Неправдиві філософи

Зараз таких багато...

Неправдиві філософи 

Бачити й розбиратись в людях, 

І як – в чорнім чи білім жити, 

Научають філософи всюди, 

Й озираються – кого б ще навчити? 

Сперечаються в довгих вервечках 

Нескінченних чи скінчених часу. 

Хтось порівнює людей з овечками, 

Хтось – із грюкотом чорним КАМАЗу. 

Вони стверджують, що усі рівні, 

І, водночас, ставлять над світом 

Тих, хто не показує бивні, 

А по яких топчуться й діти. 

Сперечаються, якого кольору 

Світ цей – Чорний, а чи рожевий? 

Вони проти пихи й гонору, 

Хоч й ховають їх у себе. 

Одні кажуть, що жити треба 

Так, щоб люди тебе пам’ятали. 

А самі, відлітаючи в небо, 

Чи турбуються, щоб згадали? 

Вони проти чорних тиранів, 

Які вищі, могутніші й грізні. 

Але ж служать тим, хто рани  

Роблять людям однаково різним. 

Хвалять шепіт сільського листу, 

Кажуть: « Шум – неначе багнети! ». 

А самі позирають у мсто 

І влаштовують п’яні бенкети. 

То кажуть про ромашкове голе, 

То служать містам грізним… 

Бо філософ у серці – кожен, 

Філософія у всіх – різна. 

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись