з рубрики / циклу «Присмак ліричності»
Як боляче щемить у грудях,
і серце у лещатах затискає,
я добре розбираюсь в людях,
навмисне я цю муку спричиняю.
Я змушую постійно сумніватись,
і сон я твій краду ночами,
тобі тепер від мене не сховатись,
нагороджу тебе заплаканими очами,
я по весні в повітрі розчиняюсь,
і дихай мною на легені повні,
можливо над тобою я знущаюсь,
а може я дарую щастя грона,
собою душу я людську сповняю,
і знищую самотнє існування,
багаттям розгораюсь в грудях,
знайомся, я твоє кохання...
