19.04.2020 17:05
for all
30 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Зельд

Верба

Верба,

весняна дзвін-водице,

Чого ж так сумно нині все?

Чого ж мені давно не сниться,

Твоє намолене лице?

Чому всі ріки оминають

Родючі наші береги?

Чому з чужИни не вертають

Твої зневірені сини?

Губами спраглими несила

Поцілувати божий перст,

Ми не святі, я знаю, друже,

Що нам нести за Тебе хрест,

Ти, крок за кроком йшов із нами,

Ти нам віддав любов свою

І віру нам вручив з стежками,

І місце вимолив в Раю.

Та видно ми, погані діти,

Гріхом стелили шлях у Рай,

Течуть, течуть молочні ріки,

Лиш оминають рідний край.

Лиш не впадають у Дністер,

Ні у Дніпро, ні в Чорне море,

(бо ж то не Бога ремесло

ломати по Дніпру пороги)

Чого ж так сумно нині все?

Чому ж мені гірчить водиця?

Чи можеш, ненько, ще хоч раз,

Мені щасливою насниться?


Зельд цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.04.2020 13:20  © ... => Каранда Галина 

Дякую, пані Галино! Щасливих Вам свят! 

 20.04.2020 11:50  Каранда Галина => © 

Дуже сподобався вірш.