Коханому
Я не Шахеризада, але ти любиш казки…
Розкажу тобі одну, без кінця…
Чарівну, незвичайну, що в’яже думки…
Яка змушує швидше битись серця…
Примостився? Тож слухай… А краще - живи!
Ти – герой оповідки! Не думав? Авжеж!
Бережись! Не зносити тобі голови,
Як мої почуття доберуться до меж!
У мінливому світі, коли кожен день
Чудеса інтегруються в норму життя,
Я - константа, довірся любові лишень,
І в минуле не буде уже вороття.
Не одного дракона здолаєш, однак
Як захочеш спочити в обіймах чужих,
Не забудь, що отрута солодка на смак,
І що смерть забирає не тільки блідих.
Не ховай в ножни меч, бо хто зна, що тепер…
У казках happy end означає кінець…
Ми з тобою своїх не здолали химер,
Нову пише сторінку життя олівець…
Наша казка тривала і вічна, як ми,
Бо любов – безкінечний складний лабіринт…
Засинаєш? Міцніше мене обійми,
Хай серця однаковий відстукують ритм.