Коханому

Я не Шахеризада, але ти любиш казки…

Розкажу тобі одну, без кінця…

Чарівну, незвичайну, що в’яже думки…

Яка змушує швидше битись серця…

Примостився? Тож слухай… А краще - живи!

Ти – герой оповідки! Не думав? Авжеж!

Бережись! Не зносити тобі голови, 

Як мої почуття доберуться до меж!

У мінливому світі, коли кожен день

Чудеса інтегруються в норму життя, 

Я - константа, довірся любові лишень, 

І в минуле не буде уже вороття.

Не одного дракона здолаєш, однак

Як захочеш спочити в обіймах чужих, 

Не забудь, що отрута солодка на смак, 

І що смерть забирає не тільки блідих.

Не ховай в ножни меч, бо хто зна, що тепер…

У казках happy end означає кінець…

Ми з тобою своїх не здолали химер, 

Нову пише сторінку життя олівець…

Наша казка тривала і вічна, як ми, 

Бо любов – безкінечний складний лабіринт…

Засинаєш? Міцніше мене обійми, 

Хай серця однаковий відстукують ритм.