Сфинкс

з рубрики / циклу «стихи»

У одиночества одно лицо.

Но, каждый день, мы надеваем маски.

«Весь мир – театр». И всё равно,

Какую нам покажут сказку.

В конце всего, увидим Сфинкса.

Лицо печальное – одно на всех.

И, если время повторится,

У сказок всех - один конец.

г. Киев, 3 марта 2003 г.

Візьміть участь в обговоренні

02.06.2020 15:28 Анатолій Костенюк => ©

Глибокий вірш.

Спасибо пани Галина!)))
А маски - да, у всех разные. Театр!
Я вот иногда думаю, как те зеркала выдерживают наши отражения, ума не приложу)))

Та не скажіть... маски, як виявилося, бувають різні.
Кінець то один, а от сам процес кінця - дуже різний. В цьому увесь жах...
Хороший вірш.