Душі в тенетах віку не сидиться...
Роки біжать, додаючи ваги до віку,
Й під капелюхом звичності речей,
Зморшками прикрашені повіки
Сховали мудрість втомлених очей.
І все б нічого, все як і годиться －
Ранкова кава з теплим молоком...
Душі ж в тенетах віку не сидиться,
Вистрибує з буденності тишкОм.
Співає в супроводі дзенькоту тарілок,
Малює сонце на спітнілому вікні,
Не любить рано прокидатись в понеділок,
Викреслюючи справи уві сні)))
Дорослість не здолала спритну жвавість,
Не всі сторінки склались до ладу,
Казкову щоб потішити цікавість,
Вона вітається з рослинами в саду.
Метеликом мандрує понад часом,
Малює вітражі у вікнах днів,
Дитяча легкість є її окрасою,
Хоч вже давно шаслива власними дітьми)))
Розмалювати може дощ у барви сонця,
Щоб не намокли ніжки у малят,
Всміхнутись радістю із кожного віконця,
Зібравши зорі з милих оченят.
Промчати вітром, натискаючи педалі,
Аж поки вечір не одягнеться в рябе,
І всіх приспавши, протягнути далі
Свій день, щоби послухати себе...
Наслухавшись, тихенько задрімати,
Перебираючи дорослі стоси справ
На завтра, бо вже сну не подолати,
Та й кави аромат вже доліта...
м. Київ, 02.06.2020 р.
