Америко, Америко...
з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»
Америко, Америко, Хвойдо хитрувата…
Нажилась-нажирувалась, Сусідові хату
Не одну Спалила підло, Ще й пограбувала…
І про себе – скрізь, де можна – Щосили кричала.
Що, мовляв, така багата Й вельми справедлива…
Била в груди, захлиналась, Хвойдо шолудива!
Нині бачить світ, що твориш… ВИДНО, попри м а с к и.
Гру смертельну заварила – Не з Божої ласки.
А Всевишній споглядає, Втрутитись не хоче…
Він, як вийде строк, СКАРАЄ – серед дня і ночі!
Він Гармонію відновить, Лад – у г о с п о д а р с т в і…
Схоче – виведе породу… НЕ ЩУРІВ, А ПАНСТВА.
Не “мільярду золотого”, що у безвість кане…
МИ НЕ ХОЧЕМО ЧУЖОГО – Нам лікують рани
Наші пращури завзяті – СВЯТІ ТА БЕЗГРІШНІ…
Ще поборемося, браття, – З НАМИ – БОГ ВСЕВИШНІЙ!
