Завтра - літо

Про літо, весну, Україну, красу і біль

Прозорістю, тендітністю і тишею

Весняний дощ летить тонким крилом.

Під крильцем цим сіресенькою мишею

Туман тихенько стелиться теплом.

І біла пара, тільки-но із Бугу,

І синій ліс в зелених пелюстках…

Земля скрипить, іде останнім кругом

Весняних ароматів у квітках.

Вже літо завтра. І з роси постане,

Народжений із попелу, Орфей,

Мов фенікс український, й знову стане

По-новому співати соловей.

Зазеленіє і пожовкне нива,

Згорнувши, мов ромашки, пелюстки.

Моя країна чиста й чорнобрива

Знов буде хлібом зоряним цвісти.

От тільки б цвіт цей не зірвали болем,

І гіркими сльозами матерів.

Щоби вогонь ненависті над полем

Більш полум’ям холодним не горів.

Щоби невинних у судах не було,

Не нищив спіле жито людства град.

Щоб більше вогнем з неба не загуло,

Щоб з неба летів тільки зорепад.

Якщо воскресне у серцях надія,

І встануть люди знову із колін,

Злетить у небо вільно крила мрія,

І вже не буде коло неї стін.

Це буде завтра. Завтра буде літо,

Туман з-під крильця випірне теплом.

Хоча б для нього є в країні світло –

Весняний дощ з тонким – тонким крилом.