22.10.2020 13:02
© Ворощак Володимир Орестович
Не плачте мамо...
з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»
Не плачте мамо, не журіться тату.
Не лийте гіркую сльозу.
Я неньку Країну іду захищати,
Їй вірність свою бережу.
В свій час обирати я́ став солдатом
І тут я такий не один.
Ми йдем брат за брата і во́рогів клятих
Проже́немо з наших долин.
Ви ж знаєте са́мі, що нам захищати
Всі наші луги і поля.
Вони ж бо не вправі їх в нас забирати
І плавати в наших морях.
Хоч тут я далеко й сумую за вами –
Я неньки кордон стережу.
І як би нелегко було мені, мамо,
Я славу її збережу.
Не плачте мамо і не журіться тату.
Не плачте... не треба... прошу...
Ще місяців десять й до рідної хати
Я на дембель поріг перейду.
м. Львів, 04.12.2018