13.11.2020 02:16
для всіх
109
    
  1 | 1  
 © Ольга Шнуренко

В обіймах самоти

з рубрики / циклу «Лірика кохання»

"І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скрипці самоти…"
#Ліна_Костенко

Живемо в одному місті, але не бачились цілу вічність. Навіть не знаю, чи ти мені ще й досі рідний, а чи давним-давно чужий…  

Осінь за вікном вмивається дощами, і знищує довкілля буревій. А що в душі? Там буря вже затихла, і тиша неймовірна вже не перший день – чого мені бракує, мабуть божевілля, коли емоції, немов шампанське, ллються через край… 

Чи пам’ятаєш ти мене, не знаю, але так часто сняться мені сни, що я до тебе ніжно пригортаюсь, але на ранок знову прокидаюсь в обіймах самоти… 


#Ольга_Шнуренко 



м. Київ, 

Ольга Шнуренко цікавиться

  • Ольга ШнуренкоМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.11.2020 20:04  Каранда Галина => © 

Хм... а це вже може й верлібр... хоча швидше - поезія в прозі.