Колядники казкового лісу

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Зайчисько, Білка й гострохвоста Мишка

Колядувати зранку сніг топтали,

Колядку гарну бубоніли знишка,

Яку в гурті завчили й пам’ятали.

З-за пня Лисиця: – Гарна в вас колядка,

Та все ж не ту ви вибрали дорогу,

Бо там, де чагарів чорніє латка,

Заліг Ведмідь сердитий у барлогу.

– До нього Вовк он ще до сходу сонця

Забрів знічев’я поколядувати,

То той спросоння так ревнув з віконця –

Ледь п’ятами вдалося накивати

– А я у Борсука колядувала

І заспівала гарно дві колядки

Та все ж Борсук обдарував невдало –

Дав пундик з моху замість шоколадки.

– Не вірите? Снігур не дасть збрехати,

Мені він пундик той поміг доїсти.

– Борсук живе де? Стежка он до хати

І до вікна попід рогіз пролізти.

Ну що ж, звернули Заєць, Білка й Мишка,

Щоб заспівати хором Борсукові

Колядку ту, що бубоніли знишка,

За добрі з моху пундики святкові.

А до Ведмедя Вовк ізнов подався.

– Колядувати можна?! – став питатись

Ведмідь за дня вже трохи спам’ятався,

В барліг покликав, мусив оправдатись:

– Я хрипло обзивався в ранню пору,

Бо дикий страх мені горлянку стиснув,

Як ти колядку вити став знадвору,

Та ще й у тьмі з вікна очима блиснув.

– Тримай у торбу коржики медові.

Якщо самому з’їсти забагато,

Вділи від мене Дятлові й Кротові,

Щоб смакувало всім Різдвяне Свято!