10.01.2021 17:46
for all
13 views
    
rating - | no usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Старіє кохання.

Старіє кохання… мерзне…

В обіймах твоїх би зігрітись…

Боюся… Що з часом зчезне…

Ти смієшся: куди йому дітись!


Старіє… Частіш засинає…

Закриті очі… ледь дише…

Усе на світі минає…

Чи ж кохання світ цей залишить?


У шкарпетках в’язаних ноги, 

Камізелька на згорблених плечах…

Вже не здатне дістатись й порогу.

То чи варто збиратись далече.


Але любить…чи не пам’ятає –

Без любові також можна жити…

По-старечому мудро чекає, 

Бо в коханні не варто спішити…


На столі дотліває каганчик.

Заповзає темінь у хату.

Поряд мене присядь на ослінчик –

Будем двох любов воскрешати.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись