Сумний фінал кохання

з рубрики / циклу «Лірика кохання»

Холодний січень снігом стелиться,

сміється міріадами іскринок -

шалений вітер і хурделиця

пішли у ніч на відпочинок…

У порожнечі серце крається,

щось недомовлене завжди між нами,

самотність щільно пригортається,

і сльози п`є безкровними губами…

Я знала, що колись це трапиться,

і уявляла, як підеш від мене,

злодійка доля нами бавиться -

жили неначе разом і окремо…

Могли би бути незрадливими,

щоночі в небеса удвох летіти,

в обіймах тішитись щасливими,

від почуття поміж зірок тремтіти…

Була любов для нас фатальною,

життя, як карнавал і люди-маски,

душа, крихкою і печальною -

#Ольга_Шнуренко