23.03.2021 06:14

для всіх

88

- | -

 © Тетяна Чорновіл

Бичок і лисичка

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Український віршований варіант ескімоської казки

Раз лисичка невеличка край озерця дріботіла, 

І в цей час бичок лускатий саме вигулькнув з води.

Тож вона нараз із рибки подражнитися схотіла

Й завела тоненько пісню, з підвиванням, як завжди:

– Биче-биче товстопузий, 

Биче-биче криворотий, 

Ти малий, бридкий, безвусий, 

Ще й окатий до нудоти!

А бичок дослухав мовчки, спам’ятався трохи згодом, 

Ждав, коли ж то вже скінчиться пісня лисяча чудна.

Далі висунувся вище й заспівав, зіпнувши ротом, 

Аж пішли кругами хвильки і здійнявся мул із дна:

– Ти сама руда й кудлата, 

Галаслива і хвостата, 

Лапи високо здіймаєш, 

Плавників же геть не маєш!

Ох! Розсердилась лисичка та й побігла в чум до мами:

Мамо! В озері мулькому з мене дражниться бичок!

Каже, я руда, кудлата, не багата плавниками, 

Ще й нечемне щось про лапи! (Про свої ж пісні – мовчок…)

–Знаю, – дорікнула мама, – в тебе є дражнитись звичка, ,

– Коли перша ти співала, в сварці лиш твоя вина.

– Товстопузий, криворотий… – почала мала лисичка, 

Та й замовкла. Бо згадала – почала таки вона.

Йди ж ізнов бичка шукати, – мудра матінка зітхнула, 

Погукай понад водою і пробачення проси.

Кликала бичка лисичка, він на хвильку сплив із мулу, 

Тільки більше не озвався. Бо замовк на всі часи…

_

Ескімоси – найпівнічніші мешканці Землі. Їх рідкісні і нечисельні нині поселення вузькою смугою розтягнулися від Берінгового узбережжя Чукотського півострова уздовж прибережної смуги Аляски і прилеглих до неї островів, по узбережжю і островах Канадського арктичного архіпелагу до покритої вічними льодовиками Гренландії.

Отримані за останні три-чотири десятиліття наукові дані в галузі археології, антропології, етнографії та будови мов корінного населення субарктичній зони Азії та Америки свідчать про те, що центром прабатьківщини ескімоської культури з`явилася область стародавньої Берінгіі, а точніше - район азійського та американського узбереж Берингової протоки.

Ескімоський фольклор, як і фольклор аборигенів населення північно-східних районів Далекого Сходу і Північної Америки – важливе джерело для вивчення і розуміння давньої і сучасної культури ескімосів.

Створення казок у ескімосів не було надбанням будь-якої обраної соціальної касти оповідачів. Придумати і розповідати казки міг будь-який член громади або сім`ї, оскільки знання усних традицій, узагальнюючих життєвий досвід попередніх поколінь, було обов`язковим для кожного.

Ескімоська казка «Бичок і лисичка» вчить саме дітей бути ввічливим, добрим по відношенню до оточуючих, не засуджувати чужу зовнішність, навіть якщо вона здається непривабливою. Бо так само той, кого образили, може знайти багато непривабливих рис і в тебе. А ще з цієї казки дитина може спізнати мудрість – образити легко, та не завжди так само легко вдасться попросити вибачення.