29.03.2021 04:31

для всіх

421

2 | 2

 © Тетяна Чорновіл

Бурий ведмідь і білий ведмідь

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Український віршований варіант ненецької казки

Весною бурий лісовий ведмідь

Прокинувся і виповз із барлогу.

Пішов шукати їсти й мимохідь

Знічев’я втрапив у льодів облогу.

У пошуках поживи брів і брів, 

З зими охлялий, з голоду нужденний.

І враз ведмедя білого зустрів, 

Що вздовж обходив свій кордон південний.

До нього білий загарчав здаля, 

Аж шерсть від злості в нього стала дибки:

– Чого тут бродиш?! Це моя земля!

Украсти захотів чужої рибки?!!!

– Чому це раптом ця земля твоя?! –

Враз бурий зайда вишкірився стиха, 

– Кругом, де суша, скрізь господар я!

Твоя ж земля хіба що в морі крига!

Удвох зчепились аж біля води, 

В звірячій бійці, грізній і похмурій, 

Нікому ж не вдалось перемогти –

Сильніший білий, та спритніший бурий.

І бурий буркнув: – Ну й здоровий ти!

Дарма з нас кожен сили витрачає, 

За лід нам нащо битись, ми ж брати!

Задля барлогу й лісу вистачає.

Озвався білий: – Я в твій ліс не йду, 

Не б’юсь з тобою між дерев настирно, 

Тож не гризись, не накликай біду, 

Хай ліс і море співіснують мирно.

Зітхнув лиш бурий на слова ті всі, 

Збагнувши врешті в роздумі сумному:

– Господар лісу хай живе в тайзі, 

Господар моря – в краї крижаному.

Ненці – найчисельніший корінний народ Півночі, який населяє величезні євразійські терени узбережжя Північного Льодовитого океану від Кольського півострова до Таймиру. Життя ненців тісно зв’язане з тундрою, по якій в давнину вони кочували, розводили оленів, полювали на хутрових звірів і залітних птахів.

Герої ненецьких казок – люди, незбагненні сили природи, звірі та птахи, які персоніфікуються з наданням їм людських звичок і настроїв. Казка про бурого і білого ведмедя може навчити дітей співіснувати мирно з товаришами, не забирати в них те, що мали споконвіку. Але й у дорослих сама казка і висновок у ній може викликати певні асоціації. Як мені здалося, неспроста бурий ведмідь з тайги прийшов в Північний край посягати на чужу територію, хоч у самого є де жити і господарювати. І тільки відчувши силу білого ведмедя, відступив у роздумі сумному.

Ненці з допомогою казкового символізму намагаються попередити краї, що межують з тайговим ведмедем, про небезпеку, від якої самі не мали сили вберегтися.