До речі - щодо картинки. Вона не до вірша, а, радше, до його продовження: біла пташка-мрія, а, може, і біла пташка-ніч нарешті подарувала душі(вона в жовтому, хоча це і перечить моїй звичці зображати душу у синьому) крила. А душа, налітавшись, замріяно відпочиває. Це так, для більшої зрозумілості...
Перехідний вік, перші почуття і розчарування і таке інше... Не бійтеся, ГМО не вживаю, їм тільки натуральне. ГМО знищує натхнення, бо мозок деградує і не хоче думати. Я б тоді не писала... Дякую за коментарі, а ще особлива подяка, що турбуєтеся.
Згодна, що дуже гарно. Але де взялася в цьому віці така гірка самотність?!! І це я не тільки в тебе, Олю, помічаю у творах, а і в інших молодих (зелених). Якісь нелюдські страждання, смерть, поневіряння в коханні. Звідки це в вас? Якась вікова патологія. Може це через вживання ГМО... Без жартів, це мене турбує!
