27.05.2021 05:42

для всіх

90

1 | 1

 © Тетяна Чорновіл

Жук-охоронець на посту

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Підслухав жук турун одного разу

Розмову двох мурах скраєчку саду, 

Моторних пастухів отари тлі.

Вони на віти слив шукали лазу, 

На грядки помідорів і салату, 

Щоб зажили там шкідники малі.

Бо здавна задля випасу рослини

Знаходили десь у саду терпляче, 

Селили тлі колонії тайком, 

Згодовуючи соки до краплини, 

Під листям пасли їх, корівок наче, 

І дармовим живились молочком.

Та цей раз жук, як охоронець саду, 

Озвався грізно, звівшись над землею:

– Хто марно тут витоптує траву?!

Забратись геть вам дав би я пораду, 

Поткніться лиш сюди гуртом із тлею –

Усім вам вуса й лапки обірву!

– Тікаймо! – налякалися мурахи, –

Це той, що нищить гусінь і мокриці, 

З отарою його не проведеш –

Жука цього обходять навіть птахи, 

Тож краще поселитись на щириці, 

Бо вуса шкода й лапки, звісно, теж.

А жук турун знов на посту обачно

Коли прибульці десь потупотіли, 

Тихенько зачаївся при землі.

Листками слива шелестіла вдячно, 

З салатом помідори теж раділи, 

Що врятувались від нашестя тлі.

Жук турун або жужелиця – корисний хижак, який виловлює мокриць, гусінь, стоніжок, личинок, тлю та інших м’якотілих шкідників, активно переслідуючи свою здобич вдень і вночі. Це справжній охоронець саду і городу, хоч і не має здатності літати – його тверді надкрила зрослись. Та жук не переживає з того. Зимує під листям чи в залишках трави, а в теплу пору року риє невеличкі нірки в землі, активно переслідує наземних шкідників. Запросіть туруна (жужелицю) до свого саду та городу.