02.08.2011 22:52

-

348

1 | 1

 © Сашко Новік

Буття

з рубрики / циклу «Задумуючись»

Добігає кінця завантажений день, 

і сонце мрійливо зазирає за обрій, 

природа красою чарує, лишень 

закрадаються в голову думки недобрі. 

Набридають як мухи телефонні дзвінки, 

і тупіють на людях рекламні плакати, 

на стовпах розпускаються нові вінки, 

а у когось завжди стоїть з краю хата. 

Знов буденність гірку проковтну, 

і допитуюсь в чому причина? 

другий місяць вже не дають зарплатню, 

а доля нервово знизує плечима. 

Хтось може знає що треба робити, 

а я рахую кроками бордюри, 

незграбно гаючи щомиті, 

життя людського увертюру. 

Та я люблю ходить по землі, 

повертаюсь додому пішки, 

щоб чим пізніш, як завжди 

розділити з безсонням ліжко. 

І сонце повернеться у своє лігво, 

і цей день піде на сміття, 

я увімкну на плеєрі Енігму, 

тікаючи від тяжкості буття. 

А лівий навушник як завжди хрипить...