Їжакова юшка

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Лисиця в лісі з голоду никала,

Не мала зранку в роті ріски й досі.

Тож, чим би поживитися, шукала,

І їжака зустріла при дорозі.

Сказав їжак, що саме яблук-дичок

Надумав прутом з гілки назбивати:

– Приходь до мене в гості, я з лисичок

Сьогодні буду юшку готувати.

Лисиця аж отерпла з переляку,

Вже накивати п’ятами хотіла,

Та все ж зібрала в голосок відвагу.

– З скількох лисичок? – ледь прошепотіла.

Розфиркався їжак, надувши щоки:

– Лисичок я ніколи не минаю,

Одна он на голках у мене поки,

Та ще зберу – грибні містечка знаю.

Лисиці зразу відлягло від серця,

Коли нарешті подумки збагнула,

Що гриб рудий на її ймення зветься.

– Прийду на юшку! – їжаку гукнула.

Ох, юшка вийшла добра, смаковита!

Та ще й узвар із дичок – запивати.

Радів їжак, бо коли гостя сита,

Господарю не варто сумувати.