Дорожня книжечка
шванк - 19з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
19.
ПРО МАНДРІВНОГО КРАМАРЯ, ЯКИЙ ПРОДАВАВ КУШНІРАМ «СОБАЧІ ОЧІ» ЗАМІСТЬ «КОШАЧИХ».
В часи, коли миряни носили чотки і високо цінували камінчики під назвою «кошаче око», шастали по країні коробейники і офені, заглядаючи в кожен будинок, з надією щось продати і заробити трохи грошей, а серед них вирізнявся один тямущий хлопчина (я хочу сказати, що він бував і в Блудлінзі, де серед коробейників безсоромники не рідкість), от він і пішов в напрямку до Гарлему, що в Голландії.
Походив по місту, позаглядав в кожні двері, але грошенятами не розжився і, проходячи мимо одного дому, раптом почув великий гамір і весілля. Він подумав: «А навідаюсь я туди, раптом і мені що-небудь та й перепаде».
Увійшовши, він спитав прислужника, що за люди тут зібрались. Той відповів: «Це трактир, в якому мають звичку збиратися кушніри, і сьогодні прийшов весь їхній цех, чоловіки з дружинами, вони тут два-три рази на рік звеселяються, так вже в них уставлено».
Почувши таке, офеня подумав, що тут багато не зірвеш, і був би не проти з гідністю змитися, тільки не знав як. От і вирішив він вдати із себе скомороха; до речі, він досить гарно співав, а до пісень кушніри завжди охочі.
Коли він проспівав одну-другу пісню, його усадили за стіл – мовляв, гуляй разом з нами. Дорвавшись до випивки, він би і від грошей не відмовився, остерігався тільки говорити про «кошачі очі», а то кушніри з гарячу, можуть і вниз по східцях спустити, от і став він їм пропонувати «собачі очі», витяг свій товар, показав гарненькі чотки і вигукнув: «Люб’язні панове, хто бажає купити «собачі очі»?» Чотки так сподобались кушнірам, що він продав їх немало і забрався з грошима геть подобру – здорову і дякував Богу, що втік небитий, раптом когось із них умудрило б спитати, що таке «собачі очі».
Примітка: Що то є «кошаче око» краще подивитись в Вікіпедії, там стільки про нього написано, достане всім.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
