Дельфіни

з рубрики / циклу «Літо»

У хвилях, в кольоровій морській піні,

Де ледь помітно грає далечінь,

Вистрибують з морських глибин дельфіни,

Вдаряючись об потемнілу синь.

Вони панують в бухтах і у гротах,

Де дна ще не торкався людства крок,

Де перлів - наче ряду в чистих сотах,

Де золотих коралів – як зірок.

Виблискують на сонці, кличуть літо,

Дух моря підіймаючи із дна.

І ловить ніжним фітонцидним віттям

Їх відблиски на березі сосна.

Пройдуть роки. Вже щезнуть піраміди,

Вже ближчі будуть тисячі зірок.

Дельфіни, мов легкі Океаніди,

Пливтимуть, де не був людини крок.

Вистрибувати будуть афаліни

У відблисках і місяця, й зорі.

Ловитимуть в польоті знов дельфіни

З Венери червонясті промінці.

І синім морем в плюскоті бажання,

Торкаючись затерплих ніжних рук,

На березі, луною у зітханні,

Співатиме їх чистий ультразвук.

Нахилиться знов вишня до віконця,

І знову порятує світ добро.

Дельфіни визиратимуть до сонця,

Тримаючи в собі його тепло.