Залюблена давно в чарівний дощ осінній,
Який щоразу за вікном щось лопотить,
Цілує шибки і зникає ранній іній -
Бентежно птахом серце в грудях тріпотить…
Такі, як ти, відтінки я, на жаль, не бачу,
Та відчуваю, як аромить падолист,
Виною мої очі, не такі вже зрячі,
Але я чую музику і вітру свист…
Ти так цікаво сутінки вином назвала,
Бувало від застуди теж пила глінтвейн,
До ранку зігрівало тепле покривало,
А потім обіймав осінній теплий день…
Щодня мигичить дощ, оплакує минуле,
І смуток роздумів навіює мені
про те, що швидко кращі роки промайнули,
І загубилися в кромішній темноті…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
