Відлуння на вірш

Вона чекає квіти й подарунки,

їй так бракує ніжності й тепла,

ховає біль і смуток за лаштунки -

згоріли ніжні почуття до тла…

Мов квітка, любить сонячне проміння,

яке виблискує у крапельках роси,

але настала вже пора осіння,

і з кожним днем все ближче до зими…

І блискітки в очах її згасають,

усмішка дуже рідко на вустах –

вона розраду у полях шукає,

блукає, ніби мавка, у лісах…

Чарівність і краса дарів природи,

що на світлинах бачимо щодня -

найкращі подарунки й нагороди,

і від розпуки й розпачу броня…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,