Осінні яблучні клопоти

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Три їжаки по яблука кислиці

Унадились осінньої пори,

Стежками між трави й сухої глиці

Дбайливо їх носили до нори.

Один зітхав: – Вам не здається, братці,

Що надто вже ці яблучка малі?

В коморі гнити будуть – шкода праці,

Бо довго не пролежать на землі.

– Ведмедя час провідати в барлогу –

У нього мед є о такій порі.

Позичимо й варення на підмогу

З кислиць малих наваримо в норі.

Ведмідь на зиму вже вкладався спати,

Та меду дав – змогли ледь донести,

І з яблук удалося зготувати

Горнятко запашної смакоти.

Лишилось тільки нишком поглядати

На те горнятко в дальньому кутку

Й гуртом холодну зиму дожидати,

Щоб пити чай з варенням на медку.