Осіння пастораль

з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»

Чекає осінь зиму на гостину,

Курличуть журавлино небеса,

Напівоголена земля цнотливо

густих туманів мантію вдягла…

Осінній дощ то йде, то завмирає,

Мигичить монотонно день і ніч,

Холодний вітер до кісток проймає,

І люто виє звіром зусібіч…

А в лісі тихо-тихо, як у храмі,

Завмерли дивні звуки до весни,

Сховались звірі в нірки, мають намір

перечекати сніг і холоди…

Ще трішки часу й зовсім облисіють

діброви, ліс дрімучий і поля,

Заколобродять грізні сніговії,

Сховається під ковдрою земля…

І буде снитись листя оксамитне,

Розкішна і смарагдова трава,

Весняне сонце, ніжне й променисте -

Улюблена, заквітчана пора!

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,