Лагуна кохання

з рубрики / циклу «Лірика кохання»

Не білосніжним черемшини цвітом

встелили наречені шлюбне ліжко,

в обіймах ночі маками розквітло

кохання чисте, пристрасно і ніжно…

Вогнем пекельним у вогні горіли,

в одне злилися різні дві стихії,

злітали в небо, від утоми мліли,

і згодом разом поринали в мрії…

Її цнотливість - на щоках рум’янцем,

вуста - тендітні пелюстки троянди,

самотній місяць виглядав вигнанцем,

горіли зорі в небі, як гірлянди…

Аж до світанку в лагідній лагуні

тримав в обіймах чоловік кохану,

вітрила вітер напинав на шхуні,

і кликав на простори океану…

Ця ніч кохання – справжня насолода,

їх розбудила вранці сонця злива,

засяяла в промінні її врода,

вуста прошепотіли – «Я щаслива!»

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,