Казка лисичого помела

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Лисиця трохи ранувато встала

Якогось дня осінньої пори

Хвостом, як помелом мела-змітала

Протоптані стежини до нори.

А сонна ще сорока на осиці

Застрекотала гучно, як могла,

Униз до працьовитої лисиці:

– Ти нащо купу листя намела?!

Лисиця їй відповіла недбало

Ворушачи хвостом туди-сюди:

– Та бач же як стежки позасипало,

Надумала порядки навести.

– На купі все згодиться, що й казати,

Як лапами її розворушу:

Із жолудів – намисто нанизати,

Листочки на гербарій засушу.

– Ось глянь! Листочки з клена, дуба, глоду –

Барвисті всі, такі як я люблю!

А прутиками й шишками в негоду

В норі гарненько грубку протоплю…

Лисиця й далі бурмотіти стала,

Ліщиновий пантруючи сучок,

Але сорока вже не стрекотала –

Втомилась від осінніх балачок.