Сутінкова чайна казочка

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Чайний столик собі обладнала сова

Між сучками на дереві скраю дупла,

Щоб виднілася звідти вся даль лісова

І затишною тепла домівка була.

Птаха в сутінках чай попивала щодня –

З м’яти, моху й медунки, з хвоща й ялівцю.

Та ще шерехи стишені ліс навмання

Між ковтками вплітав у ідилію цю.

А в ту ніч між дерев загустилась імла,

Й стало сумно в затишній домівці сові –

Крізь туманну імлу визирала з дупла,

Ворушила тривожні думки в голові:

Чи пугукнути пісню свою голосну,

Чи то воло від смутку набити зерном?

Пробурчала: – Ось чаю з шипшини ковтну

І в казковий туман полечу перед сном.