Літо для мишачої нірки

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

В осінню пору сонячної днини

Спішила миша в хатку між корчами

До майстра вишивання їжака.

Несла кошівку з клаптиком тканини,

Натягнутим між п’ялець обручами,

І ниток кольори по пів мотка.

– Вже скоро від тепла не буде й сліду, –

З порогу гостя їжаку пищала,

– Я ж вишиті картини страх люблю.

На цій тканині виший мені літо.

Щоби картина нірку заквітчала,

Над ліжком її взимку почеплю.

Їжак узявся до роботи зразу,

Барвисті нитки похвалив у миші,

Смикнув завзято голку з піджачка.

Пройшло, здається, небагато часу –

Травицю, листя, квіти найгарніші

Стьожками вміло вишила рука.

– Ще виший колоски пшениці в полі, –

На п’яльцях розглядаючи картину,

Цвірінькнув раптом горобець згори.

– Зерна я запасла собі доволі,

Озвалась миша, – з нірки тобі кину,

Як прилетиш зимової пори.

– Гриби під листям треба би нашити, –

Вглядаючись на клаптик з обручами

Пораду дати равлик поспішив.

– Ти краще приповзай на зиму жити

В затишну мою хатку між корчами, –

Просив їжак, – Грибів я насушив.

Як осінь хмарна сутінню взялася

Їжак дошив ще сонце променисте

Й суничку, що не зайвою була.

Стежками рада миша подалася,

В кошівці літо сонячне барвисте

Собі на зиму в нірку понесла.