Матері
з рубрики / циклу «вірші українською мовою»
Вона любила так весну,
Цвіт яблунь й диких слив,
Робила все, що лиш могла,
Щоб рід наш мирно жив.
Вона любила анемони,
Білий та жовтий цвіт,
Нажаль, її уже не бачу-
Пішла у інший світ.
Пішла так тихо, як до церкви,
Молитися за всіх.
Весна у білім сніго-цвіті,
Спада, як кількість літ.
Я згадую її щодня
В щоденних молитвах,
І бачиться yся рідня
У молодих літах.
А, нині, свічку у костьолі
Я мовчки запалив,
Найняв їй службу- сум та болі, -
Так, я її любив.
Її любив й любити буду,
Чи хворий, а чи ні,
Схилились у покорі люди,
Бажають мир мені.
Та в Україні йде війна,
Її палить Росія,
Я знаю: горе промина,
І знову злине Мрія.
Та, нині, пам`ять- лише їй:
Прости, прости- прощай!
Тій матері одній моїй,
Що відійшла у Рай.
Хай вічна пам`ять буде їй
Й подяка за усе.
Лиш полум`я свічі мені
Тепло її несе.
Прости, Великий Боже Наш,
Усі гріхи її,
Ми приймемо усе, що даш,
Лиш не кажи їй "ні".
Вона так вірила Тобі,
Любила так усіх,
Молилась щиро у журбі,
Але любила й сміх.
Ділилась всім, що тільки мала
І правдою жила,
Нічого, справді, не лякалась,
Робила, що могла.
О дякую я щиро їй
І дякувати буду,
Поки я зможу ще молитись,
Поки існують люди.
Іван Петришин
США, 21.4.2022