ПІТЬМА
з рубрики / циклу «рассказы - 3»
- Господи, ти коли ліпив людей, хоча б трохи про їхнє щастя думав, чи ні? Думав. А скільки ж тоді у Тебе було тих думок? Майже всі. Малувато буде.
До речі, перед тим, як братися за людей, Ти технічну підготовку проходив чи ні? Ні. А що робив? Читав Ніцше?! Господи, та той Ніцше потрібен тільки для отримання диплому про освіту, а так його ніхто і не читає, може Ти в той час був у другому сузір’ї? Біля нас. Тоді дивно.
Господи, хоча Ти і Бог, але перед тим як за щось братися, треба мати хоча б якесь уявлення про те, що воно буде на виході. Врешті - решт, Ти ж не Пабло Пікассо?
Що тепер робити? Та я й не знаю, але, думаю, що треба починати все з самого початку, а по цьому раджу Тобі сходити до наших районних електриків і поговорити з ними «за життя». Для чого? Та як, для чого? Ти ж сам знаєш, що все починається зі світла й пітьми, ну, творив Ти цей світ чи ні? Творив. Тоді ж, мабуть знаєш, як можна побачити свій витвір, коли навколо лише одна пітьма. Отож бо…
До чого тут електрики? Бо вони вже знають як просто зробити людей щасливими. Як це – просто? Та дуже просто: береш і світло вмикаєш і вимикаєш, вмикаєш і вимикаєш, вмикаєш і вимикаєш… і так поки серця людей не сповняться радості і вони не збудують їм пам’ятник для поклоніння.
Звісно, що на початку вони чули і матюччя і прокльони, але ж з часом люди звикли і тільки раділи. А Ти думав, що людям треба багато чого для щастя? Ні. Головне їх не балувати, а то мало ще що полізе їм в голову, хай краще ні про що не думають. Таке от воно людське щастя.
До речі, я повинен тобі ще дещо сказати: що при всіх цих, здавалося б, негараздах, з усього цього є і деяка користь. Ти ж, мабуть бачив отой чорно-білий кружечок, де всередині крутяться один за одним Інь і Янь, так отаке і в нашому житті буває.
Ось дивись: при таких ділах мешканець двадцять п’ятого поверху будинку кожного разу буде пішки сходити вниз і підніматися наверх, а це 450 сходинок туди і 450 сходинок сюди. І от після таких тренувань для нього, будь-який Еверест буде не вищим за козацьку могилу в степах Україні! Як Тобі така фізкультура, правда ж іде на користь здоров’ю! Міцні будуть люди.
Але, насамкінець, ще одне і, мабуть що, найнудніше, чи не міг би Ти, коли вже тут поряд, заглянути в мізки наших людей, як там у них лежать ті звивини, бо мені, останнім часом, здається, що вони більш схожі на трамвайну лінію зі шпалами радянських часів. Подивись будь ласка, бо нам тут дуже треба до Європи. Га?
м. Київ, 28 жовтня 2022 року.
