Стоїш...
з рубрики / циклу «Таємнича ніч»
Стоїш, німий і темний, як примара.
Холодним сяйвом мариться в вікні.
У мене на душі сьогодні – хмари,
А в лісі серця залишились пні.
З моєї вежі чітко видно зорі.
Сьогодні не кажи мені «люблю» -
Ти полетиш, змахнеш плащем, як Зорро,
Так само упірнеш в гірку пітьму…
А темрява лишатиме оскому,
Як від вишень… Солодких і п’янких…
Вертай собі, вертай собі додому.
Хай розберусь у хмарах я своїх.
